Моя родина – моя країна
30 cічня 2018 року в Олександрійському
міському музейному центрі відбулося тематичне заняття з вивчення автентичної
української культури в оновленій етнографічній залі. Заняття пройшло для учнів
6-Б класу ЛІТ у рамках креативного уроку
з образотворчого мистецтва Піскової С.В. Завданням учнів було на основі
побачених експонатів зобразити інтер’єр української хати, побут, звичаї,
матеріальні та культурні цінності наших пращурів. Діти з великим інтересом
прослухали тематичну екскурсію, познайомилися з особливостями життєвого устрою
українців та брали участь в активному обговоренні лекції, ділилися враженнями
та задавали запитання.
На тематичному занятті учні зрозуміли, що українська хата - це невід'ємна частина культури нашого народу. У давнину
наші предки називали її Берегинею, бо житло оберігало від холоду, голоду, злих
духів, а також берегло чистоту людської душі. В хаті завжди було чисто,
затишно, шанувався білий колір, який символізував родючість, світло, чистоту.
Символічне значення мав і кожен елемент хатнього побуту. Найсвятішою вважалася
піч: символ родинного вогнища, свята як мати. Вона обігрівала, годувала і була
захистом від злих духів. Навіть пічний вогонь вважався священним, при ньому не
можна було лаятися. На ніч піч завжди обмітали чистим віничком, хрестили і
ставили горщик, щоб пічний вогонь міг поїсти.
Також учні познайомилися з традиційними знаряддями праці наших пращурів,
вивчили та записали старі назви хатнього приладдя. Слухачам було
продемонстровано принцип їхньої роботи та проведено аналогію з сучасними
приладами та побутовою технікою. Діти мали змогу побачити автентичне
сільськогосподарське ярмо, в яке запрягали волів для обробітку землі плугом,
серп, ступу, дерев'яні вила
та граблі, рубель та праник, старі праски, ткацький верстат, гончарне коло
тощо. Окрема увага була зосереджена на традиційному посуді – глиняному, полив'яному, дерев'яному, українських святкових та повсякденних стравах.
Учні побачили як готували їжу українці, освоїли культуру споживання їжі нашими
пращурами, та особливості виготовлення і використання посуду.
Велика увага була зосереджена на українській вишивці – слухачам було
запропоновано відкрити скриню як неодмінного атрибуту української хати, та
познайомитися з традиціями вишивання рушників та сорочок. Рушни́к в українській
культурі - це прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна, що має на кінцях, а часто і на
всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які
відображають світогляд та звичаї предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я. Рушники є символом матеріальної культури слов'ян, важливою
складовою обрядів та ритуалів. Вишивати
рушники — давній український народний звичай. Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті.
І тепер ним прикрашають інтер'єри помешкань, вівтарі та
ікони в церквах, і надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів. На рушнику несли
новонароджену дитину на хрещення, на ньому проводжали людину в останню дорогу. На тематичному занятті учні
познайомилися з особливостями техніки та кольорової гами вишивання рушників, що
є характерними для Кіровоградщини.
Також на основі наявних макетів, діти мали змогу
дослідити особливості національного одягу українців та принципи його
виготовлення, зрозуміти основи роботи ткацького верстата, прялки, куделі та
веретена. На експозиції був представлений святковий та повсякденний одяг:
штани, сорочка, свита, кожух, запаска, хустка, жупан, плахта, корсетка.
Після огляду світлиці відбулося відкриття холу, де в
експозиційних вітринах зберігаються унікальні речові матеріали з історії
української культури, побуду та звичаїв: виставка традиційної української
іграшки, української вишивки, традиційного посуду наших пращурів та виставка
великодніх писанок.
По завершенні лекційного огляду залів музейного центру,
учні отримали завдання зобразити у своїх альбомах інтер’єр та побут української
хати, і отримали гарні оцінки та чудові враження від прослуханої інформації.
