Хороші результати – чудові канікули

    

  В кінці червня закінчилася  пошукова практика слухачів лабораторії юних дослідників. За навчальний рік проведено 12 відкритих засідань для учнівської молоді міста, 36 тематичних екскурсій, підготовлено 5 науково дослідницьких проектів. Традиційно прийняли участь у міському конкурсі захисті науково дослідницьких робіт 7 учнів( отримали III дипломи переможців). На обласному  конкурсі захисті отримали Диплом II ступеня. У    цьому році слухачі лабораторії змагалися у обласному краєзнавчому конкурсі " Я пам’ятаю! Я пишаюсь. "який проводив  Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка. За результатами конкурсу слухачі лабораторії отримали два призових місця.

 Екскурсія – зустріч " Ретрослет александрия  "

 Учасники 2 -го Всеукраїнського фестивалю  " Ретрослет александрия  " 24 червня 2017 року відвідали міський музейний центр. 

В ході екскурсії любителі ретро техніки познайомилися з історією міста, видатними митцями та науковцями нашого краю. Гості з Кривого Рогу, Кременчука, Києва, Запоріжжя, Кропивницького, Знам’янки,  Жовтих Вод цікавилися і сьогоденням Олександрії, поділилися приємним враженням від ошатності та доріг міста. Колекціонери рідкісної техніки виявилися дуже цікавими людьми. З захопленням розповідали нам про свої автомобілі та як їх захоплення стало справою всієї  родини. Екскурсія – зустріч була цікавою для обох сторін.

Жорстокі автографи Другої світової війни в долях наших земляків 

З ІМЕНЕМ АНТОНІНИ ФЕДОРІВНИ ХУДЯКОВОЇ

З нагоди 100 – річчя від дня народження А.Ф.Худякової та 50 – ї річниці відкриття Олександрійського краєзнавчого музею в Олександрійському міському музейному центрі протягом другого кварталу 2017 р. проведено ряд тематичних заходів, екскурсій, тематичних занять  для учнів та студентів міста Олександрії, оформлені музейні експозиції з історії музею та про відомих людей міста.

21 липня 2017 р. відбувся тематичний захід "З іменем Антоніни Федорівни Худякової", для дівчаток громадського об'єднання "Сестри милосердя" та учнів православної Олексіївської школи. На початку заходу діти переглянули музейні експозиції де представлені документи, фотографії, мундир з нагородами, макет літака ПО – 2 та портрет Антоніни Федорівни Худякової. Познайомилися з історією заснування та діяльності Олександрійського краєзнавчого музею, директором якого протягом десяти років, з 1981 по 1991 р. р. була Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин м. Олександрії А.Ф.Худякова.

Друга частина заходу відбулася за круглим столом у  другому корпусі Олександрійського міського музейного центру. Діти з задоволенням познайомилися з сторінками життя легендарної льотчиці 46 – го Таманського полку, учасника бойових дій в роки Другої Світової війни Антоніни Федорівни Худякової. Переглянули фрагменти фільму "В небе ночные ведьмы", та презентації "Гортаючи сторінки фотоальбому Антоніни Федорівни Худякової".

Зустріч в товаристві інвалідів Віра 

За традицією Олександрійський міський музейний центр ім. А.Ф.Худякової безкоштовно проводить тематичні заходи, лекції екскурсії для інвалідів. З нагоди дня медиків в Олександрійському товаристві інвалідів "Віра" 20  червня 2017 р. відбулася тематична лекція "Видатні лікарі Олександрії ХХ ст."

Присутні з задоволенням дізналися про історію розвитку та становлення медицини в Олександрії ХХ ст. Познайомилися з біографіями видатних лікарів Олександрії:

-        заслужених лікарів України: лікаря-хірурга Юрія Осмоловського, лікаря-хірурга Олександра Холодова, анестезіолога Ореста Лісовського;

-         кандидатів медичних наук: лікаря-хірурга Неоніли Бузаньової, лікаря-педіатра Анатолія Кохана.

  Дізналися про наукові досягнення в області медицини видатного вченого України, професора з Олександрії, лікаря-фтизіатра Ноя Морозовського. 5 липня 2017 року буде відмічатися  125-а річниця від дня народження Ноя Морозовського. З 1932 року Ной Морозовський був удостоєний вченого звання професора за сукупністю наукових робіт, яких до того часу було опубліковано - 29. За своє життя він був автором 110 ( за іншими джерелами – 120) наукових робіт, більшість яких були присвячені проблемі захворювання туберкульозу, науковим дослідженням і практичній діяльності лікарів-фтизіатрів у вирішенні даної проблеми як на Україні, так і в колишньому Радянському Союзі.

До 100 - річчя з дня народження  ХУДЯКОВОЇ АНТОНІНИ ФЕДОРІВНИ

Антоніна Федорівна Худякова входить до когорти відомих особистостей, які присвятили своє життя служінню людству та боротьбі за мир на Землі. Їй було присвоєні звання "Почесного громадянина міста Олександрії" та "Почесного громадянина міста Карачево", вшанована званням Героя Радянського Союзу які були найвищими винагородами того часу та багатьма відзнаками і нагородами.  Вона є взірцем для рівняння підростаючому поколінню.

Сімейні обставини та важкі умови життя загартували її характер та надали йому якості, які у майбутньому зробили її взірцевим льотчиком-винищувачем. Одна з характерних особливостей Антоніни Худякової – принесення особистих інтересів у жертву вимогам держави та суспільства, більше того – уособлення себе з державою.

          Антоніна Худякова служила у військовій авіації 16 років – з жовтня 1941 року по грудень 1957 року. Її бойова служба в полку нічних бомбардувальників тривала рівно три роки – з травня 1942 року по травень 1945 року. За цей час Антоніна Худякова здійснила 926 бойових вильотів, під час яких скинула близько 200 000 тон бомбового вантажу. Крім бомбардування ворожих об’єктів, вона брала участь у повітряних боях з німецькими асами та здійснювала доставку боєприпасів та ліків наземним частинам тогочасної Радянської Армії. Визнанням заслуг Антоніни Худякової на полі бою стало присвоєння їй звання Героя Радянського Союзу 18 серпня 1945 року.

              Художники м. Олександрії

За останні три роки фонди музейного центру поповнилися  цікавими краєзнавчими розвідками. Заслуговує на увагу дослідницький проект « Художники нашого краю «. Проект включає декілька розділів. У нашій публікації приводяться  фрагменти із підрозділу « Художники м. Олександрії ».

В Олександрійському міському краєзнавчому музеї ( зараз міський музейний центр ), який був заснований в 1967 році, існував клуб “У світі прекрасного”. Цей клуб проводив велику роботу по вивченню творів митців образотворчого мистецтва, були організовані виставки їх картин, проводилося знайомство з творчістю художників . Сучасні дослідження підтверджуть  листування членів клубу з художниками:  Логвіним Г.І., Мельниковим  Л.К., Носенко Н.С., Шполянським Г.Ю., Прохоренко Ж.С. Членами цього клубу було написано багато рефератів, присвячених життю та творчості цих художників, а також і художникам всесвітньовідомим. Велика заслуга в організаціі клубу належала М.П.Танькіній та Почесному громадянину м. Олександрії А.Т.Криуленко.

І сьогодні музейний центр  продовжує славну традицію по вивченню і знайомству олександрійців і гостей міста з творами художників, які живуть і працюють в Олександрії. В закладі систематично проводяться виставки як персональні, так і декількох авторів.

Справжнім святом для шанувальників образотворчого мистецтва була презентація робіт самобутнього художника, нашого земляка Т.П.Семиволоса (1914р.), який розповів про свої бажання малювати ще з раннього дитинства. І на суд олександрійців було представлено більш як 30 робіт. Привертає увагу картина “Світанок”. Це реальний краєвид – дорога до водоймища у Перемозькому мікрорайоні, де мешкав автор. Майстерність виконання вражає. Сам автор сказав, що в цій картині він хотів образно передати, як світанок пробивається через морок ночі. Так наша ненька – Україна тяжко прокладає сьогодні собі дорогу в майбутнє. Чудові краєвиди міста і села. Стоять мов живі “Плакучі верби Інгульця”, “Ворони”, “Парк”. Природа на полотні художника – це широчінь неозора, безмежні золотаві пшеничні лани, голубе, голубе небо і жайворонок у небаченій далині. Вражають квіти. Ніхто не залишиться байдужим до цієї неповторної земної краси. Це і “Бузок”, і “Польові квіти”.

Бадьорість і оптимізм передає нам справжній талант художника, який створив чимало ескізів для Олексадрійського народного театру, з артистами якого він творчо співпрацював майже півстоліття. Т.П.Семиволос нагороджений дипломами, грамотами, був учасником обласних та республіканських виставок.

 Додаємо короткі біографічні довідки про відомих художників м.Олександрії:

Панасюк Микола Іванович .
Народився у 1948 р. в селі Олексіївка , що на Кіровоградщині. Освіту з образотворчого мистецтва отримав в Одеському художньому училищі імені Грекова, а потім навчався у Харківському художньо-промисловому інституті. Працював учитилем малюваня і креслення в школі, викладав у дитячій художній школі. З 1986 по 1996 р.р. жив і працював у Чебоксарах. І, зрозуміло, з”являється чувашська тема. Ось як пише про художника кандидат мистецтвознавства Ю.Вікторов: “Саме тут у Чувашії, знайшов він те благодатне середовище, в якому почали виразно вимальовуватись всі грані його обдарування”. Це гуашеві пейзажі, невеликі за розміром, але дуже майстерно виконані. М.Панасюк звернув на себе увагу офортними композиціями з серії “Трудові будні Одеси”.

В краєзнавчому музеї було представлено біля 40 робіт, вражає те, що у його творчості широко використовується фолькльорна тематика, немало картин базується на сюжетах українських народних пісень, таких, як: “Ти, козаче, ходи мене вірно люби”, “Грицю, Грицю до роботи”, “Ой, згинь, пропади”. Тема розкрита глибоко, бо близька і зрозуміла кожному з відвідувачів. Художнику близька жіноча тема: “Жасмінова тиша”, “Мелодія любові” – ці назви він дав своїм картинам. Багато позитивних емоцій, приємних спогадів викликає картина “Світлана”. Це усміхнене обличчя дівчини у віночку ніби з самого життя. Чудові картини М.Панасюка побували на виставках у Чебоксарах, Санкт-Петербурзі, Москві, Томську, США, Канаді, Норвегії і в Олександрійському краєзнавчому музеї.

Литовченко Іван Семенович.
На початку 1997 року в Києві відбулася виставка робіт Івана Семенивича Литовченка, народного художника України. Мало кому відомо, що його творчість пов”язана з містом. І.Литовченко очолював творчу групу, яка працювала над оздобленням Палацу одруження в Олександрії. Про цю роботу розповідає сам художник в листі , якого писав відомому в місті краєзнавцю Кохану А.І. Ось що він пише :” Мій особистий фах – килимарство. Та ідея оздоблення архітектури, як не наймогутніший рух нашого мистецтва, полонила й мене.Найдовше я працював з художниками

Є.Котковим, В.Ламиком. З ними були створені об”єкти: річковий вокзал у Києві (1967), інститут захисту рослин у Києві (1962), ресторан “Метро” у Києві (1969), станція метро “Більшовик” у Києві (1965), будинок культури у Жданові (1965), будинок технічної інформації у Києві, “Земля донецька” у місті Донецьк, композиція “Війна і мир” та інші”.

І ось надзвичайно цікава робота над Палацом одруження в м.Олександрії.

До авторського колективу ввійшли Іван та Марія Литовченко, В.Прядко, В.Задорожній. Майже рік художники робили ескізи художнього оформлення Палацу, Банкетного залу, інших приміщень.

Такого Палацу одруження не має жодне місто колишнього Радянського Союзу. Виконано 4 великих роботи : вітраж “Сім”я і Батьківщина” з литого скла на бетонній основі, гобелен “Пісня про козака Вуса”, 2 / 7,5 м., гобелен “Гімн життю”, 5,5 /10 м., мозаїчний рельєф “Сонце кохання”.

Поява кожної роботи викликала захоплення не тільки художників, а й численних глядачів. Все тут знаходиться у взаємозв”язку. Це символічні композиції , що засобами алегорій розкривають зміст та призначення Палацу одружень, особливою ідеєю є з”єднання краси та сили. Понад 30 років прикрашає Палац одружень місто Олександрію і по таких палацах нащадки будуть дізнаватися про стан нашого духу, нашої культури , нашого мистецтва.

Серебрієр Яков Давидович.
У наш час, період нестабільності, відчуття радості – на вагу золота. Саме таке золото естетичного гатунку здобули олександрійці, відвідавши виставку художника – пейзажиста Я.Д.Серебрієра , яка була розгорнута в краєзнавчому музеї. У вернісажі відставного майора військ ППО СРСР, учасника Великої Вітчизняної війни – 4 картини і 34 етюди виконані з натури екзотичних гір Абхазії і чудових затишних куточків на берегах річки Інгулець. Про враження, які справили роботи на відвідувачів експозиції талановитого художника, свідчать захоплені відгуки шанувальників творчості Серебрієра у музейній книзі відгуків.

До старшого покоління художників-олександрійців належить також Коляда В.О. (1924 року народження). Персональна виставка картин Коляди теж відбулася в Олександрійському міському краєзнавчому музеї.

Ніколенко Степан Федорович.
С.Ф.Ніколенко (1941 р.н.) художник, директор дитячої художньої школи м.Олександрії, закінчив Красноярський художній інститут, постійно бере участь у виставках творів художників міста, а також має декілька персональних виставок.

Художник багато уваги приділяє особистості та її внутрішньому світу, що яскраво проявляється у портретній галереї сучасників. І це зрозуміло, адже для живописця, основний напрям творчості якого сюжетно-тематичні полотна, інтерес до людини, а тим самим і до портретного жанру є цілкком природній. Портрети, написані рукою Ніколенка, розкривають характер, долю, саму біографію людини. Остання виставка художника у музейному центрі відбулася у 2016 році з нагоди ювілею. Відомому земляку виповнилось 75 – років з дня  народження. Його вітали друзі, рідні і студенти та викладачі Олександрійського  вищого училища культури де художник викладає. Тепло відгукувалися про свого екс – директора колеги з Олександрійської художньої школи. Олександрійці високо оцінили його працю і нагородили званням Почесний громадянин містає

Живописне світосприйняття митця проявляється і в його натюрмортах.За змістом вони траадиційні. Але автор завжди залишається вірним певній емоційній настроєності, схвильованості та ліричній задушевності. Інтонація його робіт зберігає стриману відповідність загальній побудові твору.

Графічний доробок художника – цикл замальовок гарних куточків Франції. Це сторінки життя, розповідь про події і людей, з якими автору довелося зустрітися. С.Ф.Ніколенко не тільки плідно працює сам, а й дав путівку в життя багатьом талановитим юним художникам.

Мозговий Олександр Миколайович.
Художник О.Мозговий народився у 1960 році, закінчив Дніпропетровське державне художнє училище, а потім Київський державний художній інститут. Учасник республіканських та міжнародних виставок, член Спілки художників України. Живе і працює в м.Олександрії. В 2000 році у краєзнавчому музеї відбулася персональна виставка художника. Людина він неоднозначна, складна, суперечлива , і творча особистість. В душі художника безперервна суперечка, боротьба думок і почуттів, внутрішній діалог, що знаходить вихід назовні в діалектиці творчості, в її стабільності і мінливості. Головним стрижнем визначається індивідуальність художника, його твори – “я”, що прямо залежать не тільки від таланту і майстерності, а й від особистих рис людини, її духовного світу.

О.Мозговий – людина сьогоденна, земна і ніщо з того , що відбувається у світі, не обминає його душу. Художнику нелегко жити і працювати – адже він не тільки оцінює, осмислює земні проблеми і страждання, його нервова художня натура сприймає їх як особисті. Трагічні події нашого часу залишають у його душі рани і втілюються у творах, сповнених тривоги і драматизму. Їх гострий актуальний зміст виражається інколи в образах – символах, а часом, у позбавленому предметності, але насиченому експресією почуттів живопису.

Як у кожного живописця, у Олександра є серія пейзажів, створених з натури за один період часу, але під впливом різних зовнішніх та внутрішніх обставин. В цих творах пульсують життєві почуття автора, відчувається стан його душі. Це легкі, світлі пейзажі, створені у рідному селі художника.

Автор в багатьох роботах не копіює детально натуру , а охоплює її в цілому, пропускає крізь своє “я”, узагальнюючи і збагачуючи внутрішньою енергією. Олександр нині в тому сприятливому віці, коли виникає споглядальність та філософський погляд на речі , які оточують тебе, але ще не втрачені життєва енергія , сила і гострота почуттів.

І поки є неспокій , поки душа художника луною відгукується на поклик часу, він створюватиме полотна потрібні та зрозумілі людям .

Охапкін Олександр Ігоревич.
Охапкін О.І.(1963), випускник Київської художньої академії, викладач дитячої художньої школи м.Олександрії. В його картинах поєднується техніка стародавнього іконопису і сучасні прийоми малювання. Твори Охапкіна зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних колекціях Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі,Італії. Охапкін О.І. часто організовує виставки у музейному центрі. Персональна виставка художника та його учнів захоплюють відвідувачів.

Професор Київської Духовної Академії під час персональної виставки художника у Києві відзначив: “Дуже миле мистецтво , повне любові до Бога і поваги до України, ніжного почуття віри. Ви, пане Олександр, вводите вічне і неземне випромінювання Духу на сучасність.”

Кононенко Віктор Аанатолійович.
Кононенко В.А.(1964), історик за фахом. Свідомо малювати почав після навчання в інституті. Основні напрямки – філософська графіка, гумор , сатира. Туш та перо найулюбленіші для художника. Графічні аркуші Кононенка дуже ліричні, для нього також характерне і філософське сприйняття оточуючого. Лірик, філософ та художник – органічно поєднуються у ньому. Образи В.Кононенка – легкі, мрійливі і ,швидше, алегоричні.Сюжетам притаманна особлива закодована мова, де уявлення про світ та місце людини у цьому світі стають темою усієї творчості. Художник брав участь в конкурсах карикатур та графічних робіт в Японії, Франції, Югославії. Співпрацює з українськими та зарубіжними періодичними виданнями. Проілюстрував близько 10 книг із серії “Персонажі слов”янської міфології”, було організовано та проведено декілька його персональних виставок , в тому числі і за кордоном. Кононенко В.А тривалий час працював у Олександрійському   краєзнавчому музеї. У наших фондах зберігаються ілюстрації його картин.

Колядова Лілія Миколаївна.
Л.М.Колядова (1969), гарна художниця, про це свідчить той інтерес, з яким люди розглядають її роботи, Хочеться проникнути в суть, зрозуміти автора, зрозуміти його думки ,почуття. Найбільше художниця працює у жанрі портретного живопису, також є спроби пейзажних робіт. Роботами Л.Колядової захоплюються не тільки олександрійці, вона – учасниця міжнародного фестивалю “Слов”янський базар”, її картини були на виставці творчих робіт інвалідів України, яка відбувалась в Будинку кіно , м.Києва.

“Творчості Колядової характерна оригінальна образність, глибокий філософський підтекст.” – такий висновок зробило жюрі фестивалю про роботи Л.Колядової.

Багата наша земля талановитими людьми, і в першу чергу – митцями.

Мистецтво повинно бути зрозумілим народу. Воно повинне об”єднувати почуття , думки і волю народу. Мистецтво , а насамперед, образотворче, повинно будити в людях художників і розвивати їх, і це одне із головних завдань роботи працівників музеїв.

"ВИДАТНІ ЛІКАРІ ОЛЕКСАНДРІЇ"

У числі видатних лікарів Олександрії ХХ ст. достойне місце займає ім'я кандидата медичних наук, лікаря – хірурга, викладача хірургії та анатомії Олександрійського медичного училища (50 - 60 роки ХХ ст.) Бузаньової Неоніли Феодосіївни.

До недавнього часу в медичних закладах Олександрії, де працювала Неоніла Феодосіївна впродовж 40-70 х роках ХХ ст., була відсутня інформація про долю цієї жінки. Не вдалося віднайти її послужного списку і в Олександрійському медичному училищі, де вона викладала анатомію і хірургію. У 1990 р., з нагоди святкування 80-ї річниці з дня народження Неоніли Феодосіївни, в олександрійській газеті "Ленінський прапор" був опублікований невеликий нарис В.Колєсникова "Ми пам’ятаємо вас, лікарю". Але дана публікація для нас поставила тільки запитання, на які потрібно було знайти відповіді, тому що в ній було багато неточностей і відсутність конкретних хронологічних дат в біографії цієї видатної людини.

На щастя краєзнавчому відділу Олександрійського міського музейного центру імені А.Ф.Худякової вдалося віднайти родичів Неоніли Феодосіївни Бузаньової. В Олександрії проживає її племінниця  Бузаньова Олена Вікторівна, яка з допомогою доньки Неоніли Феодосіївни – Ірини в електронному варіанті надала копії фотографій та документів. Загальними зусиллями нам вдалося скласти коротку біографію Неоніли Феодосіївни Бузаньової, яка достойно займе декілька сторінок з історії розвитку медицини в Олександрії в розділі "ВИДАТНІ ЛІКАРІ ОЛЕКСАНДРІЇ"

БУЗАНЬОВА НЕОНІЛА ФЕОДОСІЇВНА.

(28.10.1910 – 17.03.2006)

Бузаньова Неоніла Феодосіївна народилася 28 жовтня 1910 р. (ст. ст.)  в родині Ахтирського міщанина Бузаньова Феодосія Васильовича та Степаниди Андріївни.

Коли саме Бузаньови приїхали до Олександрії  невідомо, але на основі «Виписки з актової книги Олександрійського нотаріуса Павлова Федора Івановича для актів на недвижиме майно за 1915 рік» зазначено, що 17 грудня 1914 р. будинок по Центральній вулиці (нині пустир на перехресті вулиць Софіївської (Луначарської) та Шевченко) був викуплений з торгів Олександрійського міського громадського банку Ахтирським міщанином Феодосієм Васильовичем Бузаньовим і його дружиною Степанидою Андріївною.*

Феодосій Васильович все життя в Олександрії працював у млині, а  Степанида Андріївна займалася домашнім господарством та вихованням дітей. Всього у сім’ї Бузаньових було п’ятеро дітей: Марія, Олена, Неоніла, Віктор, Віра.    

·                 Раніше цей будинок і присадибна ділянка належали міщанину Ткачуку Гаврилу Ісидоровичу та його дружині Тетяні Яковлевні Красноголовій, по другому чоловіку Ткачук. На продажу будинок був поставлений за несплату внесків по кредиту.  За "Головною книгою м. Олександрії, січень 1941 р." будинок в якому проживала родина Бузаньова Феодосія Васильовича зазначений під № 109. У цьому будинку Бузаньови  проживали з 1914 р.

Після закінчення Олександрійської школи Неоніла Бузаньова поступає до Уманської медичної школи, яку закінчує на відміно. У 1932 р., не зважаючи на великий конкурс, вона з першого разу поступає до Дніпропетровського медичного інституту. Під час навчання зарекомендувала себе як одна з найкращих студенток і її залишають на навчання в аспірантурі – факультеті хірургії. У 1939 р. Неоніла Бузаньова – асистент кафедри хірургії при Дніпропетровському медичному інституті. Диплом з відзнакою за № 531636 про закінчення у 1937 р. повного курсу по спеціальності "лікарська справа" Дніпропетровського медичного інституту Бузаньова Неоніла Феодосіївна одержала у 1941 р.

 Неоніла Феодосіївна вийшла заміж за Юрченко Олексія Кириловича і 29 січня 1941 р. у них народилася донька Ірина. Та всі мирні плани молодого подружжя раптово обірвала війна. Після евакуації Дніпропетровського медичного інституту Неоніла Феодосіївна з донькою на руках пішки з Дніпропетровська дісталася до рідної батьківської домівки в Олександрію.

Перший авіаналіт на Олександрію був здійснений ворогом 12 липня 1941 р. Декілька авіабомб скинуто на залізничну станцію. З'явилися перші жертви серед мирного населення. У приміщенні сільськогосподарського технікуму було розміщено евакогоспіталь.

6 серпня 1941 р. м. Олександрія, Кіровоградської області окуповане фашистськими загарбниками, які з перших днів встановили т. з. "новий порядок". 7 серпня 1941 р. у місті оголошено воєнний стан, утворено структури на яких трималася влада окупантів: міська управа, поліція, біржа праці.

"Той же милий серцю старий батьківський будинок…А от все – не те. Вороги навколо… Хто-хто, а вона бачить жах війни, її криваве обличчя щодня бачить за операційним столом… ". У грудні 1941 р. Неоніла Феодосіївна наважилася піти на роботу лікарем-асистентом до Олександрійської лікарні. Оперувати доводилося скалічених на фронті і " своїх" і " чужих". Адже для справжнього лікаря не існує "своїх" і "чужих", а є: поранені та хворі. Завдячуючи роботі в Олександрійській лікарні, Неонілі Феодосіївні вдалося врятувати не тільки особисте життя і життя сім'ї від голодної смерті… Вона, як і багато інших лікарів, які працювали на окупованій території, врятувала не одне життя радянських військовополонених воїнів. Завдячуючи "довідкам про хворобу" багато юнаків і дівчат були врятовані від угону до Німеччини. Також не одна родина в Олександрії у ці тяжкі роки через руки Неоніли Феодосіївни одержали ліки і були врятовані від тяжких хвороб.

Жорстокі бої тривали за визволення рідного міста у листопаді – грудні 1943 р. Не покладаючи рук працювали лікарі, військовий госпіталь та міська лікарня були переповнені пораненими. Кожен день по декілька годин тривали операції. Після визволення міста у 1944 р. Неоніла Феодосіївна очолила травматологічне відділення. А 6 квітня 1944 призначена на посаду головного лікаря Олександрійської поліклініки.

У 1947 – 1949 р. р. Неоніла Феодосіївна Бузаньова лікар-ординатор у Кіровоградському обласному госпіталі. У 1950 р. по переводу переходить хірургом до Олександрійської лікарні.

У 1950 – 1952 р. р. займається науковою роботою на посаді наукового працівника при Київському туберкульозному інституті, вивчаючи проблеми хворих на кістковий туберкульоз. Згодом повертається до Олександрії і очолює хірургічне відділення Олександрійської лікарні № 4. На основі Рішення Ради Дніпропетровського Державного Медичного інституту від 6 жовтня 1953 року (протокол № 21) Бузаньовій Неонілі Феодосіївні присвоєна наукова ступінь кандидата медичних наук. Диплом кандидата наук МК-МД № 000954 виданий 31 березня 1954 р.

У 1956 р. переводиться на посаду завідуючої хірургічним відділенням до міської лікарні № 1. Додатково за сумісництвом Неоніла Феодосіївна працює в Олександрійському медичному училищі викладачем хірургії. А з 1964 р. вона повністю переходить до училища на посаду викладача з хірургії та анатомії, де працює по 1971 рік.

29 квітня 1962 р. завідуючій хірургічним відділенням Олександрійської міської лікарні № 1 Бузаньовій Неонілі Феодосіївні присвоєна кваліфікація лікаря хірурга першої категорії. 3 червня 1969 р. на основі Наказу Міністерства Охорони Здоров'я колишнього СРСР № 284 нагороджена знаком "Відміннику охорони здоров'я". 23 серпня 1977 р. на основі рішення Кіровоградської Обласної Ради депутатів трудящих Неоніла Феодосіївна Бузаньова нагороджена медаллю "Ветеран праці".

Крім професійних нагород та відзнак за працю у мирний час Неоніла Феодосіївна Бузаньова була удостоєна різних нагород за працю в роки війни. Так 11 січня 1947 р. Неоніла Феодосіївна Бузаньова була нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р. р.». У послідуючі роки з нагоди 30-ї, 40-ї, 50-ї, 60-ї річниці Перемоги Великої Вітчизняної війни Неоніла Феодосіївна Бузаньова, як учасник "трудового фронту" нагороджена ювілейними медалями (1975, 1985, 1995, 2005 р. р.).  У 1966 р. від 22 грудня нагороджена медаллю "За доблесну працю".

На початку 80 – х років вже минулого ХХ ст. Неоніла Феодосіївна Бузаньова виїхала до своєї доньки у Москву, де прожила більше двадцяти років. На 94-у році свого нелегкого життя Неоніла Феодосіївна Бузаньова померла 17 березня 2006 р. Похована на Нікольсько - Архангельскому кладовищі м. Москви.

Ім'я цієї дивовижної жінки, ЛІКАРЯ з великої літери – Неоніли Феодосіївни Бузаньової назавжди  залишиться в пам'яті  не тільки рідних та близьких людей, колег з якими вона працювала в Олександрії, Києві, Дніпропетровську, Кіровограді. Її ім'я живе в пам'яті багатьох випускників Олександрійського медичного училища, а також вдячних пацієнтів, кому Неоніла Феодосіївна Бузаньова за багато років своєї праці лікаря-хірурга врятувала життя.