Олександрійські шахтарі

15 вересня 2017 року в Олександрійському міському музейному центрі імені Худякової А. Ф. було відкрито виставку з фондів музейного центру "Олександрійські шахтарі", присвячену двом відомим землякам, ювілярам цього року – Герою Соціалістичної Праці Івану Горовецькому і Почесному шахтарю СРСР, Почесному громадянину Олександрії Івану Попову.

Буровугільна промисловість мала важливу роль у становленні Олександрії. Про наявність бурого вугілля в регіоні було відомо ще з часів заселення цієї території в XVIII столітті. У 1890 році в Олександрії було закладено першу шахту та були зроблені перші спроби добування бурого вугілля. З 1914 по 1918 рік були засновані шахти на Семенівській дільниці Олександрійського родовища. У 1920-х роках на Олександрійщині велася кустарна розробка бурого вугілля та відновлені роботи на шахті біля села Семенівки. У 1929 році відкрився  трест "Бурвугілля". З 1931 року почалося будівництво Байдаківського розрізу, в 1934 році споруджено шахту № 2. Вугільні підприємства оснащувалися новими машинами, стала до ладу електроцентраль. В результаті видобуток палива в 1939 році перевищив рівень 1930 року в п’ять разів. У 1941 році підприємства буровугільної промисловості були зруйновані, їх відбудова почалася після визволення Олександрії від нацистських загарбників. У 1950-х роках почали працювати шахта № 2-3, Байдаківський та Семенівсько-Головківський буровугільні комплекси; у 1960-х роках були побудовані шахта № 3, Балахівський, Бандурівський, Михайлівськи та інші розрізи. У 1970-1980 роки завершилося створення підприємств по розробці буровугільного басейну, і у 1990-х роках розпочався занепад цієї галузі промисловості в Олександрії. Проте слава шахтарів навіки вписана в історію Олександрії, і Іван Горовецький та Іван Попов зробили значний внесок у становлення та розвиток буровугільної промисловості міста.

Іван Феофанович Горовецький народився в 1917 році в селі Стройниково Олександрійського району Кіровоградської області в селянській родині. Трудову діяльність почав у 1933 році в Олександрійської геологорозвідувальної партії. З початком розробки Байдаківського вугільного карцеру був переведений на будівництво цього розрізу. У червні 1941 року пішов на фронт, був поранений. У жовтні 1945 року демобілізований з армії, повернувся до Олександрії і продовжив працювати на Байдаківському розрізі. У 1967 році був переведений спершу на Михайлівський, потім на Бандурівський вугільні розрізи. У 1954 році був обраний депутатом Верховної Ради СРСР IV скликання по Олександрійському виборчому округу № 468. У 1958 році вдруге обраний депутатом Верховної Ради СРСР IV скликання по Олександрійському виборчому округу № 475. Також був обраний депутатом Олександрійської міської ради і Кіровоградської обласної ради. За визначні заслуги у виконанні завдань семирічного плану по розробці вугільної і сланцевої промисловості та досягненню високих техніко-економічних показників у роботі 29 червня     присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Іван Федосійович Попов народився в селі Вербова Лоза Олександрійського району Кіровоградської області 18 вересня 1927 року в сім'ї робітників. З 1934 року навчався в Олександрійській середній школі № 2. У 1941 році закінчив сім класів, і в зв’язку з тимчасовою окупацією Олександрії нацистськими загарбниками навчання було зупинене. Після звільнення міста в грудні 1943 року почав працювати в тресті "Бурвугілля" на відбудові зруйнованих шахт № 2 і 3. В грудні 1944 року був призваний в армію і направлений на фронт. Брав участь у боях на 3 Українському і 1 Далекосхідному фронтах. У квітні 1951 року демобілізований у запас. З червня 1951 року почав працювати на шахті № 2-3 в місті Олександрії забійником, а потім машиністом вугільного комбайну. У 1967 році закінчив 10 класів ШРМ № 2. За довголітню службу та високі показники по виконанню семирічки отримав найвищі державні нагороди: нагороджений орденом Леніна в 1966 році, а також у 1966 році був обраний делегатом ХХІІІ з'їзду КПРС, а у 1967 році був делегатом Х з'їзду профспілки вугільників. З 1959 по 1967 рік був депутатом міської ради. З 1966 року – Почесний шахтар СРСР.