Відбудовник повоєнної Олександрії,  перший  директор Олександрійського краєзнавчого музею , Почесний громадянин міста Олександрія.

                   (до 115-річчя з дня народження Никифора Луценка)

В Олександрії з кінця 1940-х років відбувався стрімкий ріст промисловості та інфраструктури міста. Місто не тільки було відбудовано від руйнації воєнних років, а й вийшло на новий рівень розвитку. Активний розвиток буровугільної галузі викликав ріст населення, що в свою чергу потребувало забудови нових житлових масивів, створення нових закладів освіти, охорони здоров'я, сфери обслуговування. Тоді було закладено основи тієї Олександрії, яку ми знаємо зараз, і важливу роль у становленні міста відіграв міський голова 1946-1958 років Никифір Луценко, якому у цьому році б виповнилося 115 років.

Никифір Харитонович Луценко народився 12 березня 1904 року в селі Єлизаветпіль Михайлівської волості Криворізького повіту Херсонської губернії у родині бідних селян. Трудову діяльність розпочав у 12 років, залишивши школу після 3 класів: спершу як пастух, потім погонич волів, косар тощо. З 1925 року розпочав активну діяльність у господарській і суспільно-політичних сферах: допомагав відбудовувати зруйноване війною господарство, проводив культурно-просвітницьку роботу серед населення, допомагав ліквідувати неграмотність. У 1925 році був головою земельної комісії при Михайлівській сільській раді. У 1928-1934 роках був на господарській роботі в Дніпропетровській області: головою райсільгоспкредит товариства і директором інкубаторно-птахівницької станції, приймав безпосередню участь у створенні колгоспів. У 1934 році був обраний депутатом Олександрійської районної ради робітничих і селянських депутатів і заступником голови виконкому Олександрійської районної ради робітничих і селянських депутатів. На керівних постах залишався до 1963 року, протягом 11 років був заступником і головою виконкому Олександрійської районної ради робітничих і селянських депутатів, протягом 5 років був заступником голови виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих. Два роки воював на фронтах Другої світової війни. У 1953 році заочно закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут імені О. С. Пушкіна за спеціальністю історія.

У 1948-1953 роках Никифір Луценко був головою виконкому Олександрійської міської ради. На його особливому контролі стояло завершення будівництва Семенівсько-Головківського вугільного розрізу, який було введено в експлуатацію в 1952 році. У 1953 році було закінчено спорудження ТЕЦ-3, Семенівсько-Головківської брикетної фабрики. До комплексу буровугільних підприємств були прокладені під’їдні залізничні колії і дороги з твердим покриттям. Крім вугільних підприємств, за його каденції в місті з'явилися підприємства машинобудівної, електротехнічної, легкої, деревообробної промисловості. Розвиток промисловості спровокував ріст міста, забудову селища Димитрово (зараз Олександрійське). Розвиток соціальної сфери характеризується відкриттям у 1951 році ЗНЗ № 2 імені М. Горького – найбільшої школи на той час.

Після виходу на пенсію в 1963 році Никифір Луценко був одним із ініціаторів створення, активістом та першим директором Олександрійського краєзнавчого музею. Помер у 1973 році. Похований в Олександрії.

Никифір Луценко отримав державні нагороди: два ордени Трудового Червоного Прапора, орден Червоної Зірки, 9 медалей. 13 листопада 1970 року рішенням сесії міської ради депутатів трудящих Никифору Луценку присвоєно звання Почесного громадянина міста Олександрії.