9 березня 2016
року в
музейному центрі було відкрито виставку "Кобзар: безсмертя", яка
присвячена дню народження Тараса Шевченка. Творчість Тараса Шевченка мала
величезний вплив на становлення духовності
українського народу та розквіт української літератури. Такої кількості творів українською мовою, як створив Тарас Шевченко, до нього не писав ніхто, до того ж поет зміг охопити надзвичайно широкий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Постать Тараса Шевченка масштабна та грандіозна, і історію української літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. У фондах музейного центру зберігається вражаюча колекція видань творів Тараса Шевченка різних років, багато з яких є унікальними. Уперше "Кобзар" було видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні брови"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами". Після видання цієї збірки Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам поет після деяких своїх повістей починав підписуватись "Кобзар Дармограй". Фототипія позацензурного примірника цієї книги представлена на виставці "Кобзар: безсмертя". Інший унікальний експонат – перше видання "Кобзаря" в Російській Імперії, надруковане в Санкт-Петербурзі в 1907 році. Визначним з краєзнавчої точки зору є примірник "Кобзаря" 1938 року: він має штамп з написом "Олександрія, Дніпропетровська область". Цікавою є доля книги "Пам'яті Т. Г. Шевченка. Збірник статей до 125-ліття з дня народження" 1939 року: ця книга з фондів Олександрійської сільськогосподарської школи була знайдена олександрійцем на хуторі Тунар в Угорщині у 1945 році та повернута в Олександрію. На виставці "Кобзар: безсмертя" представлено багато інших видань творів Тараса Шевченка з фондів музейного центру: "Мала чи по захалявна книжка", "Буквар південноруський", "Повний збірник творів Т. Шевченка", виданий у Катеринославі в 1914 році тощо.
українського народу та розквіт української літератури. Такої кількості творів українською мовою, як створив Тарас Шевченко, до нього не писав ніхто, до того ж поет зміг охопити надзвичайно широкий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Постать Тараса Шевченка масштабна та грандіозна, і історію української літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. У фондах музейного центру зберігається вражаюча колекція видань творів Тараса Шевченка різних років, багато з яких є унікальними. Уперше "Кобзар" було видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні брови"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами". Після видання цієї збірки Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам поет після деяких своїх повістей починав підписуватись "Кобзар Дармограй". Фототипія позацензурного примірника цієї книги представлена на виставці "Кобзар: безсмертя". Інший унікальний експонат – перше видання "Кобзаря" в Російській Імперії, надруковане в Санкт-Петербурзі в 1907 році. Визначним з краєзнавчої точки зору є примірник "Кобзаря" 1938 року: він має штамп з написом "Олександрія, Дніпропетровська область". Цікавою є доля книги "Пам'яті Т. Г. Шевченка. Збірник статей до 125-ліття з дня народження" 1939 року: ця книга з фондів Олександрійської сільськогосподарської школи була знайдена олександрійцем на хуторі Тунар в Угорщині у 1945 році та повернута в Олександрію. На виставці "Кобзар: безсмертя" представлено багато інших видань творів Тараса Шевченка з фондів музейного центру: "Мала чи по захалявна книжка", "Буквар південноруський", "Повний збірник творів Т. Шевченка", виданий у Катеринославі в 1914 році тощо.
Крім літератури та зразків образотворчого
мистецтва, натхненних постаттю та творчістю Кобзаря, в фондах музейного центру
зібрано інформацію про нащадків роду Тараса Шевченка, які проживали на
Кіровоградщині. Онуки старшої сестри Тараса Шевченка Катерини наприкінці ХІХ
століття опинилися в Знам'янці, а один з її синів, Максим Антонович, у селі
Мошорино, у 1940-х роках його дочка також переїхала до Знам'янки, і зараз там
продовжують проживати нащадки роду Тараса Шевченка.
Поширену інформацію про життя, літературну
спадщину Тараса Шевченка та його рід можна отримати в музейному центрі.
Немає коментарів:
Дописати коментар