«Дорогою смерті і страждань»

Година історичної пам’яті «Дорогою смерті і страждань» до Міжнародного дня визволення  в’язнів  нацистських концтаборів 12 квітня 2016 року була проведена  в Олександрійському міського музейного центру для  ветеранів селища Павлиш Онуфрієвського району.

11 квітня все прогресивне людство планети відзначає день, коли останні в’язні були звільнені з нацистських  концтаборів. У цей день  разом з усім світом Україна вклоняється  світлій пам’яті  людей , чиї життя  безвинно обірвалися  за колючим дротом концтаборів. У фашистській неволі за час війни побували десятки мільйонів людей з усієї Європи. Кожен із в`язнів був приречений на страту. Це одна з найтрагічніших сторінок історії  ХХ ст.

За підрахунками концтабори забрали життя близько 18 мільйонів чоловік і це далеко не точна цифра загиблих. Ось деякі дані: в концтаборі Освецим було знищено 4 мільйона чоловік, Саласпілс – 100 000, Маутхаузен – 122 766, Закзенхаузен – 100 167, Майданек-Люблін – 1 380 000, Дахау – 31 951, Равенсбрюк – 92 000, Треблінка – 800 000. За цими цифрами стоять мільйони знищених людських доль.

За даними Кіровоградського обласного державного архіву на території м. Олександрії існувало  3 табори військовополонених – за 5 км. від Олександрії, на Байдаківському вуглерозрізі; цегельному заводі на західній околиці міста; у казармах і конюшнях, а за доповідною запискою про звірства нацистських загарбників, що чинилися в період тимчасової окупації на території Олександрійського району (1946 р) на території Олександрійського району (1946 р) військовополонені були розміщені в чотирьох таборах: перший в м. Олександрія – казарми та конюшні; другий – на Байдаківському вуглерозрізі (за 5 км від Олександрії), третій – «на городке» «Б» за 7 км. від Олександрії (мікрорайон Жовтневий); четвертий – на цегельному заводі – західна окраїна м. Олександрії. Працівники музейного центру займаються дослідженням даної теми. Ми вивчаємо архівні документи та звертаємося до фактів усної історії старожилів міста.

В фондах музейного центру зберігаються фото, спогади, особисті речі, документи колишніх в’язнів концтаборів олександрійців. Гості музею познайомилися з долями олександрійців, які пройшли пекло концтаборів. Ветерани ділилися своїми спогадами про страхіття війни та героїзм земляків. Голова делегації висловив побажання привести на урок памяті учпів свого селища.

Для де кого  нацистські  концтабори – це могили родичів, для інших – найстрашніше жахіття молодості, а для молодшого покоління – це історія, яку вони вивчають.. Проте для тих, хто побував там, кожен із таких таборів – це мертва земля, окроплена кров’ю та слізьми друзів, рідних. Основна задача і священний  обов’язок сьогоднішнього покоління – збереження миру заради майбутнього.