ГЕРОЇЧНІ БУДНІ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИХ ХІРУРГІВ НА ФРОНТАХ І ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

23 вересня 2019 року в Олександрійському міському музейному центрі імені А. Ф. Худякової для студентів Олександрійського медичного коледжу проведений краєзнавчий дайджест «Героїчні будні олександрійських хірургів на фронтах та окупованій території в роки Другої світової війни».

Тематика краєзнавчих заходів для студентів медичного коледжу традиційно цілеспрямовані на розкриття маловідомих сторінок з історії медицини міста Олександрії та центрального регіону України. Краєзнавчий дайджест об’єднав три календарні події: День хірурга, День партизанської слави та 140-річчя від Дня народження Олександра Івановича Мєщанінова. Олександра Івановича Мєщанінова лікар-хірург, земський та військовий лікар, доктор медичних наук, професор Олександр Іванович Мєщанінов (1879 – 1969 р. р.) знаний у світі. В Ізраїлі він занесений до списку «Праведників світу». З його ім’ям пов’язана історія Єлисаветградської лікарні Святої Анни, історія Олександрійської, Петровської, Новопражської земських лікарень (поч. ХХ ст.) Його ім’я носить 9-та Холодногірська лікарня у місті Харкові, де він пропрацював з 1919 по 1965 рік головним лікарем та завідуючим хірургічним відділенням і де, в тяжкий тривожний  час,  роки окупації, його щоденна лікарська праця стала подвигом. Все своє життя він служив людям і був завжди вірний запису у своєму щоденнику після закінчення гімназії: «Все своє життя, сили та енергію я віддам вам, люди!»

Ім'я «Почесного громадянина Олександрії», Заслуженого лікаря України, видатного лікаря-хірурга Юрія Володимировича Осмоловського назавжди залишиться у пам'яті та в серцях вдячних олександрійців. Усіх тих, кому він врятував життя, а також їх рідних та близьких, А це немала кількість людей, тому що за все своє життя Юрій Володимирович Осмоловський зробив більше 15 тисяч операцій в Олександрії, Олександрійському, Петрівському, Світловодському, Онуфріївському, Ново-Архангельському та інших районах Кіровоградської області. Майже стільки ж операцій і на рахунку його дружини Зінаїди Михайлівни Лозінської – життєвого друга і колеги. Але мало кому відомі сторінки життя Юрія Осмоловського і його дружини Зінаїди Лозінської в роки Другої світової війни.

Дуже схожа історія життя у перші дні війни 1941 року Галини Іванівни Черняк. Вона як і родина Осмоловських разом з чоловіком проживала у прикордонному місті Перемишль Дрогобичської області. Сюди вона приїхала разом із чоловіком, який був військовим. У перші години війни Галина Іванівна з донькою разом з усіма дружинами офіцерів-прикордонників переховувалися у католицькому костьолі. Через певний час дружин старших офіцерів разом з дітьми  почали вивозити на схід країни подалі від кордону. Черняк Галина Іванівна як медичний працівник одержала направлення до міста Асіно Омської області, де працювала замісником головного лікаря військового евакогоспіталю. У грудні 1943 року Галина Іванівна з маленькою донечкою переїхала до Олександрії де працювала лікарем-терапевтом, завідуючою райздраввідділом. У 1957 року була призначена на посаду головного лікаря Олександрійської районної лікарні. Удостоєна звання Заслуженого лікаря УРСР.

15 серпня цього року відійшов у вічність лікар-хірург, Заслужений лікар України, учасник партизанського руху в роки Другої світової війни Бойко Микола Мокійович. У 1958 році після закінчення Одеського медичного інституту імені Пирогова за направленням приїхав до міста Олександрії і почав працювати у міській лікарні хірургом. З 05.05.1960 року був призначений на посаду заступника головного лікаря Олександрійської центральної районної лікарні, також продовжив працювати хірургом на 0,5 ставки у районній лікарні. Бойко Микола Мокійович. – висококваліфікований хірург, постійно впроваджував нові хірургічні методики, проводив широку навчально-методичну роботу в лікувально-профілактичних закладах району. За його ініціативою у 1965 році було розпочато будівництво хірургічного та гінекологічного корпусів районної лікарні.

У числі видатних лікарів Олександрії ХХ ст. достойне місце займає імя кандидата медичних наук , лікаря-хірурга, викладача хірургії та анатомії Олександрійського медичного училища (50-60 роки ХХ ст.) Бузаньової Неоніли Феодосіївни. Вона, як і багато лікарів-хірургів бачила жах війни, її криваве обличчя щоденно за операційним столом. Оперувати доводилося скалічених на фронті і «своїх» і «чужих», адже для справжнього лікаря не існує «чужих»: а є поранені та хворі… Вона, як і багато інших лікарів, які працювали на окупованій території, врятувала не одне життя радянських військовополонених воїнів. Завдячуючи «довідкам про хворобу» багато юнаків і дівчат були врятовані від угону до Німеччини. Не одна родина в Олександрії у тяжкі роки окупації через руки Неоніли Феодосіївни одержували ліки і були врятовані від тяжких хвороб. Крім професійних нагород та відзнак за працю лікаря у мирний час Неоніла Бузаньова була удостоєна різних нагород за працю в роки війни, як учасник «трудового фронту».

Такий короткий екскурс по видатним постатям олександрійської медицини з захопленням слухали не тільки студенти, а і викладачі училища.